Наталія Сумська різко відповіла на критику акторських династій і стала на захист сина: що сказала в інтерв’ю «Суспільне. Культура»

Народна артистка України Наталія Сумська під час інтерв’ю для «Суспільне. Культура» гостро відреагувала на критику акторських династій і підтримала свого молодшого сина, актора В’ячеслава Хостікоєва. Вона коментувала публікацію колишньої ведучої 1+1 Людмили Добровольської, яка негативно висловилася про дітей відомих акторів. Сумська пояснила, що вважає династії важливою опорою театру, а дітям зі знаних родин, на її переконання, нерідко навіть складніше проявити себе через підвищені очікування, тому вони вимушені працювати інтенсивніше, щоб довести професійну спроможність.

Різка відповідь Наталії Сумської на критику династій

У розмові з журналістами «Суспільне. Культура» Наталія Сумська висловилася щодо дискусії навколо так званого «непотизму» в українському театрі та кіно. Приводом стала стаття, яку, за її словами, опублікувала ексведуча каналу 1+1 Людмила Добровольська, де критично йшлося про прихід у професію дітей народних артистів. Коментуючи цей матеріал, Сумська заявила, що подібні формулювання принижують працю молодих акторів із театральних родин.

«Нещодавно була така ганебна стаття дикторки-журналістки Людмили Добровольської, яка дозволила собі назвати — ну як же це так: “Народний артист — батько, народна артистка — мати, і приходить син. Це жах!” Ні, вона сказала: “Це горе”. Та щоб їй чиряк на язику виліз — таке говорити, адже на династіях тримається театр», — сказала Сумська в ефірі.

За словами акторки, традиція театральних династій існує десятиліттями, і саме завдяки їй передається професійний досвід, етика та висока планка вимог до майстерності. Водночас народна артистка підкреслила: походження з відомої родини не гарантує кар’єрного успіху, і молодому поколінню доводиться відповідати очікуванням глядачів, колег і критики.

Чому питання династій викликає суперечки

Тема «родинності» у творчих професіях регулярно стає предметом публічних дискусій. Критики звертають увагу на ризики закритості творчих спільнот, де діти відомих митців можуть отримувати перші можливості швидше, ніж їхні однолітки. Утім, прихильники династій наголошують, що мова не про привілеї, а про раннє занурення в професійне середовище, спостереження за процесами зсередини та підвищену вимогливість до себе, без якої неможливо утриматися на сцені чи в кадрі.

Наталія Сумська приєднується саме до другого підходу. Вона вважає, що соціальна оптика часто спрощує реальність, зводячи її до прізвищ та походження. На практиці, підкреслила артистка, діє той самий принцип, що й для будь-якого актора: глядач вірить або не вірить, режисер запрошує або ні, а сцена та камера однаково не прощають професійних похибок.

«На династіях тримається театр»: аргументи Сумської

Сумська у своїх тезах прокреслила важливу межу: на її думку, династія — це і традиція, і відповідальність. Театральні школи та трупи в Україні формувалися не лише поруч із університетами чи студіями, а й усередині сімей, де знання, техніка, мовлення та сценічна культура передавалися від старших до молодших. Завдяки цьому виникало відчуття спадковості професії, без якого важко говорити про розвиток театральної мови й етики.

Також акторка звернула увагу на ризики стигматизації: ярлики на кшталт «дитина народних артистів» можуть працювати проти молодого фахівця, адже аудиторія очікує моментального ідеалу. Унаслідок цього будь-яка творча помилка сприймається гостріше, ніж у випадку «непомітного» старту. Сумська вважає, що такі обставини лише підсилюють мотивацію доводити професіоналізм через реальні роботи.

Захист сина та особистий досвід сім’ї

Окремо Наталія Сумська розповіла про молодшого сина, В’ячеслава Хостікоєва. За її словами, він свідомо обрав шлях у сфері дубляжу, де відчув себе найбільш потрібним. «Ось зараз сину моєму — він себе відчуває там, де справді потрібен, корисний, — це в дубляжі. Він схопив цю стихію», — сказала акторка. На її переконання, важливим підґрунтям для цього стала мовна атмосфера в родині.

Сумська згадала, що ще за радянських часів послідовно говорила вдома українською, щоби діти природно засвоювали мову та відчували її як повсякденну. «Свого часу я в сім’ї, ще коли при “совітах” це було, говорила в сім’ї українською заради сина. Очевидно, це відклалося», — підкреслила вона. Завдяки цьому, за словами артистки, у В’ячеслава сформувалося відчуття мовної мелодики, що важливо для дубляжу та акторської дикції.

Хто така Людмила Добровольська і що стало приводом для суперечки

У центрі конфлікту — оцінки, висловлені в публікації журналістки та колишньої ведучої телеканалу 1+1 Людмили Добровольської. Саме на її текст послалася Сумська, переказавши авторську інтонацію як виразно негативну щодо акторських династій і приходу у професію дітей народних артистів. У коментарях для «Суспільне. Культура» Наталія Сумська зробила акцент на формулюваннях, назвавши їх принизливими для молодих акторів, та наголосила, що театр у різні періоди своєї історії розвивався завдяки спадкоємності поколінь, у тому числі родинній.

Сумська не конкретизувала, на адресу кого саме могли бути спрямовані критичні пасажі із зазначеної публікації. Проте сама тональність реакції акторки свідчить, що вона вбачає у тексті узагальнення, через які окремі випадки переносяться на всіх представників династій, незалежно від їхніх досягнень або професійного рівня.

Роль мови у професійній реалізації: позиція Сумської

Знакова частина розмови торкалася питання мовлення й голосу — інструментів, що в акторській професії визначають значну частину успіху. Наталія Сумська наголосила: послідовна українськомовність у побуті, яку вона підтримувала за радянських часів, заклала фундамент для того, щоби її син комфортно почувався в професії, де вимова, інтонація, швидкість і чіткість мовлення вирішують багато. У сфері дубляжу це критично: актор працює «чистим» голосом і має «почути» кадр, точно відтворити емоцію та ритм.

Таким чином, особисте свідчення Сумської про сімейну мовну практику розкриває, як «домашні» рішення можуть впливати на подальшу професійну траєкторію. Її приклад показує, що підготовка до ремесла нерідко починається не в студії або виші, а в родинному колі — через увагу до мови, читання вголос, спільний перегляд вистав чи фільмів, обговорення побаченого.

Дебати про «непотизм» у культурі: ширший контекст

Дискусія про династії в культурі має довгу історію та регулярно оживає, коли в публічному просторі з’являються нові прем’єри за участі дітей відомих митців. З одного боку, опоненти вказують на потенційну нерівність стартових можливостей. З іншого боку, професія актора в Україні, як і в багатьох країнах, є висококонкурентною: відбір на ролі відбувається на основі кастингів, проб і рішень режисерів, які орієнтуються на типажі, рівень підготовки та відповідність задачам проєкту.

Позиція Наталії Сумської у цьому спектрі зрозуміла: вона наголошує на трудомісткості шляху, що стоїть за будь-яким прізвищем, і на тому, що професійне визнання здобувається через роботу, а не через «родинне» походження. З огляду на це акторка закликає не дублювати знецінювальні оцінки, а оцінювати конкретні ролі, вистави й результати.

В’ячеслав Хостікоєв: професійний фокус і перші результати

За словами Наталії Сумської, її син В’ячеслав Хостікоєв нині активно працює в дубляжі й знаходить у цьому напрямку власну професійну нішу. Окрім озвучення, він — актор театру та кіно. У контексті розмови з «Суспільне. Культура» Сумська підкреслила, що шлях у дубляжі вимагає дисципліни: стабільного тренування голосу, роботи з текстами різної складності, уміння «вписатися» в інтонаційний малюнок сцени або фільму, не порушуючи темпоритм оригіналу.

Цей приклад, на переконання акторки, ілюструє, як діти відомих митців обирають не завжди очевидні для публіки стежки, де результат зчитується не за кількістю титульних ролей, а за якістю виконаної роботи. Вона також наголосила, що для глядача важливий підсумок — якісно озвучений фільм, органічне звучання голосу в кадрі, — і саме це має бути основою для оцінок.

Родинна опора і внутрішня планка

Сумська зазначила, що виховання в родині з великою любов’ю до сцени формує й високі стандарти поведінки та професійної етики. «Ми ж не були акторські діти якісь такі. Ми навпаки бачили оцю могутність батьківську. І ми якось трошки тих стихали», — сказала вона, маючи на увазі природну скромність і повагу до професії, які прищеплювалися в сім’ї. Таке ставлення, за її словами, допомагає долати «шум» навколо прізвища і зосереджуватися на ремеслі.

Цю думку продовжує й наголос на самостійності вибору: дитина може піти шляхом батьків або обрати іншу сферу, проте якщо залишається в професії, то неминуче виходить на рівень, де головними критеріями стають наполегливість, талант і довіра колег.

Що відомо про професійні пріоритети Наталії Сумської

Раніше медіа цитували режисера Євгена Таллера, який розповідав, як переконував Наталію Сумську повернутися до активних зйомок і ділився подробицями про свою нову комедію. Це свідчить про зацікавлення режисерів у співпраці з народною артисткою у кінопроєктах. Водночас сама Сумська і її чоловік, актор Анатолій Хостікоєв, пояснювали, що тривалий час відмовлялися від ролей у кіно, оскільки їх не приваблювали наявні пропозиції. Така позиція підкреслює вибірковість і відповідальність у підборі матеріалу.

Таким чином, професійна траєкторія артистки останніми роками вибудовується між театральною сценою, участю в окремих екранних проєктах і публічними виступами, де вона коментує стан культурної галузі. Усі ці вектори поєднуються, коли мова заходить про питання традицій, відповідальності й професійної честі.

Як публічні висловлювання впливають на професійну дискусію

Резонансні цитати — частина публічної комунікації. Гостра інтонація, яку дозволила собі Наталія Сумська у відповідь на текст Людмили Добровольської, відображає чутливість теми для творчої спільноти. Подібні висловлювання рідко зводяться до «емоції заради емоції»: вони сигналізують про питання, що накопичувалися довго — про критерії відбору й оцінювання, про прозорість процесів, про місце традиції в сучасному театрі та кіно.

Перевага публічного діалогу в тому, що він фіксує різні позиції та виводить дискусію з приватних обговорень у простір аргументів. Внаслідок цього критика, яка звучала в межах однієї статті, отримала відповіді з боку представників творчої спільноти, і це розширює горизонт для нюансованої розмови. Водночас важливо зберігати професійну етику і в доборі слів, і в оцінках, аби обговорення не перетворювалося на особисті образи.

Баланс поглядів: як оцінювати династії в культурі

Об’єктивний підхід до теми династій передбачає відмову від крайнощів. Узагальнення про «привілеї за прізвищем» так само неточні, як і твердження, що родинні зв’язки ніяк не впливають на старт. Істина часто лежить між полюсами: знайомство з професією з дитинства створює додаткові можливості для навчання, проте подальший шлях визначається індивідуальними зусиллями, здатністю працювати в команді, дисципліною і, зрештою, реакцією глядача.

Позиція Наталії Сумської — оцінювати конкретні результати та не знецінювати працю молодих фахівців через їхнє походження — резонує з підходом, якого дотримуються багато професійних спільнот. Вона пропонує дивитися не на прізвище, а на сцену, екран і звукорежисерський пульт там, де йдеться про дубляж — саме там розгортається робота, яку можна виміряти професійними критеріями.

Сумська як частина відомої театральної родини

Наталія Сумська — народна артистка України і старша сестра акторки Ольги Сумської. Вона одружена з актором Анатолієм Хостікоєвим. Родина відома участю в численних театральних постановках і кінопроєктах, а також активною позицією у питаннях розвитку культурної сфери. У цьому сенсі реакція Сумської на критику династій має й особистий вимір: вона стосується не тільки загальної тенденції, а й близьких людей — її сина та колег, які мають подібний шлях.

При цьому артистка наголошує на простому, але важливому принципі: кожен має право на старт і можливість довести себе справою. Саме це, на її переконання, і є запорукою здорової конкуренції, від якої виграють усі — і митці, і глядачі.

Що далі: чи матиме дискусія продовження

З огляду на інтенсивність обговорень у медіа та соцмережах, тема акторських династій, імовірно, ще не раз повертатиметься у публічний простір. Резонансні заяви притягують увагу, але саме вони часто спричиняють ретельніше обмірковування критеріїв оцінювання — як у творчих школах, так і на професійних майданчиках. Для глядачів це шанс побачити складність процесу з іншого боку, а для молодих акторів — можливість визначити власні орієнтири в професії.

На практичному рівні такі дискусії можуть посилювати вимогу прозорості під час проведення кастингів і пітчингів, спонукати продюсерів і режисерів пояснювати принципи відбору. Проте головна лінія залишається незмінною: оцінюється результат — роль, вистава, фільм, звукоробота в дубляжі — та їхня якість.

Головні цитати Наталії Сумської з інтерв’ю

• «На династіях тримається театр, і якщо приходить нова людина, вона започатковує нову династію».
• «Дітям відомих акторів не так легко, як здається: через очікування їм може бути складніше проявити потенціал».
• «Ось зараз сину моєму… він себе відчуває там, де справді потрібен, — це в дубляжі. Він схопив цю стихію».
• «Свого часу я в сім’ї, ще коли при “совітах” це було, говорила в сім’ї українською заради сина».
• Про публікацію Людмили Добровольської: «Та щоб їй чиряк на язику виліз — таке говорити».

Висновки

Коментар Наталії Сумської щодо критики акторських династій відкриває кілька важливих ліній розмови: про роль спадкоємності в культурі, про коректність публічної критики й про індивідуальний шлях кожного актора. Акторка наголошує на відповідальності слів і пропонує оцінювати професійну спроможність не за прізвищем, а за роботою. Її позиція доповнена особистим прикладом — історією сина В’ячеслава Хостікоєва, який знаходить себе в дубляжі та вибудовує власну кар’єру.

У підсумку дискусія, що розгорнулася навколо висловлювань Сумської і публікації Добровольської, повертає увагу до засад, на яких стоїть театральне і кінематографічне життя: професіоналізм, конкуренція, навчання, традиція. Усі ці складові потребують не гучних ярликів, а ретельної оцінки. Саме на це закликає зважати народна артистка України — незалежно від того, чи йдеться про представників знаних родин, чи про тих, хто лише робить перші кроки на сцені й у кадрі.

Довідково

Наталія Сумська — українська акторка театру і кіно, народна артистка України. Старша сестра акторки Ольги Сумської. Одружена з актором Анатолієм Хостікоєвим. У публічному просторі відома не лише ролями, а й позицією щодо розвитку культурної інфраструктури та ролі традицій у мистецтві. В’ячеслав Хостікоєв, молодший син акторки, працює в театрі, кіно та дубляжі.

Людмила Добровольська — журналістка та колишня ведуча телеканалу 1+1, чия публікація із критичними оцінками на адресу акторських династій стала приводом для коментаря Сумської у «Суспільне. Культура». Деталі самої статті зі згаданими формулюваннями акторка переказала у своєму інтерв’ю.

Перспективи розмови про професійні стандарти

Коли емоції вщухають, залишається питання стандартів — як етичних, так і професійних. Для індустрії корисно окреслювати правила гри: яких компетенцій очікують від молодих акторів, як вибудовувати траєкторію розвитку, де шукати практику та наставництво. Театральні школи й осередки дубляжу відіграють у цьому ключову роль, створюючи майданчики для реалізації, де прізвище — лише один із фактів біографії, а вирішальним є рівень майстерності.

У такій системі публічні імена виконують ще одну функцію — задають еталон і слугують елементом тяглості. Цей елемент не суперечить конкуренції, якщо дотримуватися прозорих процедур і однакових вимог до всіх, хто виходить на сцену чи стає до мікрофона в студії озвучення. Саме так народжується довіра глядача, від якої залежить майбутнє театру і кіно.

Підсумок

Виступ Наталії Сумської у «Суспільне. Культура» став гучною реплікою в давній дискусії про місце родинних традицій у мистецтві. Артистка захистила гідність молодих акторів з відомих родин і водночас нагадала: професія — це насамперед робота, а не походження. Вона поєднала загальний принцип із особистою історією — розповіддю про те, як мовна культура в родині допомогла її синові В’ячеславу Хостікоєву знайти себе в дубляжі.

У демократичному медіапросторі суперечки неминучі. Проте саме в них народжується шанс домовитися про правила — не для того, щоб когось «відсіяти», а для того, щоб усі мали рівні можливості довести свою майстерність. Позиція Сумської підказує простий орієнтир: спочатку — робота, потім — висновки.