Пожежна частина в Малині: історія однієї споруди

Пожежна частина Малина – одна з історичних споруд міста, яка викликає чимало дискусій серед краєзнавців. Два добре відомі фото цієї будівлі дають підстави для роздумів. Існує думка, що знімки зроблені одним фотографом в один день, але з різних ракурсів. Однак аналіз дерев на фото спростовує цю версію: на одному зображенні вони відсутні, а на іншому – вже підросли. Це вказує на те, що світлини зроблені у різний час.

Цікаво, що верхнє фото, яке поширюється в мережі, часто зустрічається у віддзеркаленому вигляді. Саме так його ілюстрував Іван Башинський. Однак правильне розташування деталей вказує на потребу переглянути підписи до деяких зображень.

Архітектурні особливості та розміри

Сучасна пожежна частина має розміри приблизно 32×12 метрів. За твердженням Студінського, її первісні параметри були 32×17 аршин (близько 25×12 метрів). Враховуючи ці дані, можна припустити, що будівлю не добудовували – її зводили одразу в нинішньому вигляді. Проте це ставить під сумнів версію, що вона знаходиться на тому ж місці, де була оригінальна споруда.

Історичні довідки та можливі плутанини

На сайті краєзнавчого музею зазначено, що кам’яна будівля пожежної частини була зведена на початку ХХ століття і мала поряд пожежну каланчу. Однак виникають питання щодо її справжнього місця розташування. Зокрема, за однією з версій, будівля, яку вважають пожежною частиною, могла бути школою глухонімих. Співвідношення її розмірів (35×22 аршини) є подібним, хоча й не ідентичним.

Пожежна частина під час Другої світової війни

Фотографії часів німецької окупації показують пожежну частину у вкрай жалюгідному стані. Є припущення, що другий поверх будівлі був дерев’яним і згорів, залишивши по собі акуратні руїни. На цих фото також видно вежу, яка, можливо, була не пожежною каланчею, а водонапірною вежею.

Післявоєнний період

За свідченнями очевидців, у 1951-1953 роках пожежна частина знаходилася на місці сучасного кіоску біля "Сільпо". Там стояла висока вишка з колод, на якій чергували пожежники. Використовувалася пожежна машина ГАЗ-АА ("полуторка"), а сигнал тривоги передавався через дзвони, які, за деякими даними, забрали з церков.

Пізніше частину перенесли на нинішнє місце. У дворі розміщувалася дерев’яна вежа для сушіння рукавів і тренувань пожежників. На фото 1970-х років ця вежа також добре помітна.

Історія пожежної частини Малина залишається частково нерозкритою. Дискусії щодо її точного місцезнаходження та архітектурних змін тривають. Чи дійсно сучасна будівля є тією самою, що була зведена у 1910 році? Чи могла вона бути перенесена? І яку роль у цьому відіграють розміри в аршинах? Відповіді на ці питання ще чекають на остаточне підтвердження.

За матеріалами Володимира Нечипоренка

Читайте на тему: Малинська пожежна частина з історії становлення